Типи темпераменту – Типи темпераменту і їх психологічна характеристика
Типи темпераменту і їх психологічна характеристика
Психологічна характеристика темпераменту визначається наступними його властивостями:
Сензитивність – чутливість психіки, — яка найменша сила дій, необхідна для виникнення психічної реакції людини, і яка швидкість виникнення реакції.
Реактивність — властивість, що характеризує ступінь мимовільності реакцій на зовнішні або внутрішні дії (наприклад, образливе слово, різкий звук).
Активність — це властивість, що характеризує ступінь енергійності, з якою людина впливає на зовнішній світ і долає перешкоди.
Співвідношення реактивності і активності — від чого більшою мірою залежить діяльність людини: від випадкових обставин (від настрою) або від цілей і прагнень людини.
Темп реакцій – визначає швидкість протікання різних психічних реакцій і процесів (швидкість рухів, темп мови, швидкість запам’ятовування).
Екстраверсія — интроверсія — характеризує, від чого залежить діяльність людини: від зовнішніх вражень (экстравертированность), або від думок, пов’язаних з минулим і майбутнім (интровертированість).
Емоційна збудливість — характеризується як мінімальна сила дій, необхідна для виникнення емоційної реакції, так і швидкість, її виникнення.
Характеристики типів темпераменту
Холеричний
темперамент. У основі лежить
сильний, неврівноважений – з переважанням
збудження – тип нервової системи. Для
холерика також характернівисока
реактивність і активність, швидкий темп
реакції, але реактивність переважає
над активністю. Холерик відрізняється
підвищеною збудливістю, неврівноваженістю
поведінки. Для нього характерна
Сангвінічний
темперамент. У основі лежить
сильний, урівноважений, рухомий тип
нервової системи. Сангвінік дуже
продуктивний, але лише тоді, коли у нього
багато і интересного справи, тобто
постійне збудження.
Флегматичний
темперамент. У основі лежить
сильний, урівноважений, інертний тип
нервової системи. Флегматик — спокійний,
урівноважений, наполегливий і наполегливий
трудівник. У діяльності проявляє
продуманість, завзятість, доводить
почату справу до кінця, схильний до
порядку, звичної обстановки,не
любить змін. Психічні процеси у
нього протікаютьсповільнено,
йому потрібний час для зосередження
уваги, для перемикання його на інший
об’єкт. Інертність позначається і на
відсталості його стереотипів, трудності
їх перебудови, що приводите до зайвої
Меланхолійний темперамент. У основі лежить слабкий тип нервової системи. Представники цього типу відрізняютьсявисокою емоційною чутливістю, а внаслідок цього і підвищеною ранимою. Разом з тим відчуття у них прокидаються поволі.Мала реактивність і знижена активність
Темперамент. Характеристика типів темпераменту
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КУРСУ
1.1. Психологія особистості
1.2.5. Психічні властивості особистості
1.2.5.2 Темперамент. Характеристика типів темпераменту Екстраверсія та інтроверсія
Поняття “інтроверсія” та “екстраверсія” запропоновані швейцарським психологом К. Юнгом. В основі поділу, запропонованого ним, лежить уявлення про те, що в житті людини є дві групи явищ – явища зовнішнього життя і внутрішнього. Як в тому, так і в іншому відбуваються певні події – тобто те, що змінює життя, що є значущим для людини.
Властивості “інтроверсії” та “екстраверсії” є також важливою складовою дослідження та аналізу темпераменту особистості.
Екстраверти (від лат. коренів “екстра” – “назовні”, “верто” – “направляю” – спрямовані назовні) – особистості, які спрямовані назовні, вони в силу організації своїх нервових процесів потребують постійного стимулювання з боку зовнішнього середовища. Їм притаманне прагнення до нових вражень. Такі люди потребують товариства, вони невимушені в поведінці, імпульсивні, безтурботні, балакучі. Їх почуття, емоції не завжди піддаються контролю. Вважається, що екстравертам властиві товариськість, імпульсивність, гнучкість поведінки, значна ініціативність (але незначна наполегливість) та висока соціальна адаптованість. Екстраверти, зазвичай, наділені зовнішньою чарівністю, прямолінійні в судженнях, орієнтуються переважно на зовнішню оцінку. Добре виконують роботу, яка потребує негайних рішень.
Інтроверти (від лат. коренів “інтро” – “всередину”, “верто” – “направляю” – спрямовані всередину) – особистості, які спрямовані всередину. Їм не потрібне значне зовнішнє стимулювання, і ця властивість формує специфіку їх поведінки. Людина-інтроверт менш контактна, їй притаманні нетовариськість, замкненість, друзів у неї небагато, але вона вірна їм надовго. Інтроверт уникає галасливих компаній, повільний, поважний, планує свої дії та вчинки, досить добре контролює емоції.
Інтровертам притаманна соціальна пасивність (за досить великої наполегливості), схильність до самоаналізу і складності щодо соціальної адаптації. Інтроверти краще справляються з монотонною роботою, вони обережні, охайні, педантичні.
Амбавертам притаманні риси екстра- та інтроверсії.
“Чистих” екстравертів та інтровертів практично не буває, але всі ми займаємо в діапазоні між ними певну позицію, ближчу до того чи іншого полюса.
Емоційні реакції екстравертів та інтравертів можна також розрізняти, виходячи, зокрема, з того, наскільки в них врівноважені чи, навпаки, не врівноважені процеси збудження та гальмування. Врівноважена людина здатна контролювати свої емоційні вияви, володіти ними. Саме це і визначає рівень емоційної стабільності людини.
Варто зазначити, що мова йде не про саму емоційність або неемоційність і не про здатність проявляти чи приховувати емоції, а саме про рівень контролю за емоційними виявами. Виходячи з цього, люди поділяються на емоційно стабільних і емоційно нестабільних. Емоційна нестабільність є причиною багатьох проблем особи, і тому є сенс вимірювання її рівня у людини.
На нейрофізіологічному рівні емоційна стабільність чи нестабільність людини зумовлюються динамікою процесів збудження-гальмування в півкулях головного
мозку. Процеси збудження і гальмування можуть бути більш чи менш врівноважені – тоді ми говоримо про ту чи іншу міру
У емоційно нестабільних людей-екстравертів переважає процес збудження. У людей-інтровертів, емоційно нестабільних, найчастіше переважає гальмування.
В поведінці емоційна стабільність-нестабільність виявляється таким чином: у емоційно стабільної людини емоційна реакція за силою і тривалістю відповідає фактору, що викликав дану емоційну реакцію. Коли причина, що викликала дану емоційну реакцію, вичерпала себе, емоція згасає, людина повертається до рівноваги.
У емоційно нестабільної людини реакція часто не відповідає подразникові за характером. Скажімо, потрапивши в дорожньо-транспортну пригоду, така людина просто кидає кермо, замість того, щоб рятувати своє життя.
Таким чином, емоційно стабільні особистості – це люди, які не схильні до занепокоєності, стійкі щодо зовнішніх впливів, вони викликають довіру, схильні до лідерства. Емоційно нестабільні люди чутливі, занадто емоційні, тривожні, схильні хворобливо переживати невдачі та засмучуватися через дрібниці.
Далі, емоційна реакція емоційно нестабільної людини часто носить парадоксальний характер: на сильні подразники виникає слабка реакція і навпаки. У людини емоційно стабільної, навпаки, емоційна реакція за силою відповідає значущості події, що її обумовила, на значні події особистість реагує дуже емоційно, на незначні – слабкою емоційною реакцією. У емоційно нестабільної людини реакція триває і після того, як подразник, що її викликав, вичерпав себе. У людини емоційно стабільної емоційна реакція відповідає за тривалістю ситуації і згасає, коли вона вичерпана.
Дослідження рівня екстраверсії – інтроверсії та емоційної стабільності – нестабільності дає можливість в першому наближенні визначити тип темпераменту і деякі риси людей, що належать до кожного з чотирьох типів темпераменту. Звичайно це можливо, якщо у людини домінує певний тип темпераменту.
Темперамент
Темперамент – сукупність індивідуально-психологічних характеристик, що виявляються у силі, швидкості та врівноваженості нервових процесів.
Вчення про темперамент виникло у давнину. Давньогрецький лікар Гіппократ (V ст. до н. е.), а потім римський лікар Гален (II ст. до н. е.), спостерігаючи індивідуальні особливості поведінки людини, зробили спробу описати і пояснити ці особливості. Гіппократ вважав, що в тілі людини є чотири рідини: кров, слиз, жовч і чорна жовч. Домінування однієї з них і визначає темперамент людини.
Назви темпераментів походять від назв рідин: холеричний темперамент – походить від латинського слова chole (жовч), сангвінічний – від sanquis (кров), флегматичний – від phlegma (слиз), меланхолічний – від melas chole (чорна жовч). Назви темпераментів збереглися до наших днів.
В подальшому велику роль в розвитку теорії темпераменту відіграв І. Павлов. Він дослідив властивості нервової діяльності і показав, що вроджене співвідношення властивостей нервової системи “сила – врівноваженість – рухливість” і характеризує те, що називають темпераментом.
“Чистий” сангвінік має сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи, швидко пристосовується до нових умов, швидко сходиться з людьми, товариський. Почуття легко виникають і змінюються, емоційні переживання, як правило, неглибокі. Міміка багата, рухлива, виразна. Дещо непосидючий, потребує нових вражень, недостатньо регулює свої імпульси, не вміє дотримуватись виробленого розпорядку життя, системи у роботі. У зв’язку з цим не може успішно виконувати справи, що потребують рівної затрати сил, тривалої і методичної напруги, посидючості, сталості уваги, терпіння. За відсутності серйозних цілей, глибоких думок, творчої діяльності виробляються поверховість і мінливість.
Холерик має сильну, але неврівноважену нервову систему, вирізняється підвищеною збудливістю. Йому властиві різкість і поривчастість рухів, сила, імпульсивність, яскрава виразність емоційних переживань. Внаслідок неврівноваженості, захопившись справою, схильний діяти з усіх сил, виснажуватись більше, ніж слід, але часто будь-яка дрібниця може звести все нанівець. Маючи позитивні суспільні інтереси, така людина виявляє темперамент у ініціативності, енергійності, принциповості. Але за їх відсутності холеричний темперамент часто виявляється у дратівливості, афективності, нестриманості, запальності, нездатності до самоконтролю за напружених обставин.
Флегматик має сильну, врівноважену, але інертну нервову систему. характеризується порівняно низьким рівнем активності в поведінці, нові форми якої виробляються поступово, але є стійкими. Поступливий та спокійний у діях, міміці і мові, вирізняється рівністю, постійністю, глибиною почуттів і настроїв. Він наполегливий та впертий “працівник життя”, він рідко “зривається”, не схильний до афектів, розрахувавши власні сили, доводить справу до кінця, рівний у відносинах, в міру товариський, не любить говорити зайвого, економить сили. Залежно від умов в одних випадках флегматик може характеризуватись “позитивними” рисами – витримкою, глибиною думок, сталістю, ґрунтовністю, в інших – млявістю, байдужістю до оточуючого, лінощами, бідністю і слабкістю емоцій, схильністю до виконання одних лише звичних дій.
Меланхолік вирізняється загальною слабкістю нервової системи. У меланхоліка реакція часто не відповідає силі подразника, наявна глибина і сталість почуттів при слабкому їх вираженні. Йому важко довго на чомусь зосереджуватись.
Особливістю цього типу є швидкий розвиток позамежного гальмування під дією навіть помірних за силою подразників. Сильні впливи часто викликають у меланхоліка тривалу гальмівну реакцію (опускаються руки). Йому властиві стриманість та приглушеність моторики і мови, сором’язливість і боязкість, нерішучість. В нормальних умовах меланхолік – людина глибока, змістовна, може бути хорошим працівником, успішно вирішувати життєві завдання. За несприятливих умов може перетворитись на замкнену, боязку, тривожну, раниму людину, схильну до важких внутрішніх переживань таких життєвих обставин, які на те не заслуговують. Такі люди намагаються ізолювати себе від життя з його хвилюванням, уникають товариства, бояться будь-якої відповідальності.
Отже, головними властивостями нервових процесів – збудження і гальмування – є:
1) сила;
2) врівноваженість;
3) рухливість.
Сила – показник працездатності нервових клітин і нервової системи в цілому, здатність нервової системи тривалий час витримувати сильні подразники.
Холеричний, сангвінічний, флегматичний темпераменти відносять до сильного типу нервової системи (сильного темпераменту), меланхолічний – до слабкого типу нервової системи (слабкого темпераменту).
Урівноваженість – показник співвідношення (балансу) процесів збудження і гальмування.
У сангвінічного і флегматичного темпераментів процеси збудження і гальмування рівні за силою (збалансовані) (рис. 4).
Холеричний темперамент – процес збудження домінує над процесом гальмування (рис. 5).
Меланхолічний темперамент – процес гальмування домінує над процесом збудження (рис. 6).
Рухливість – показник швидкості зміни процесів збудження і гальмування.
Холеричний, сангвінічний темпераменти – рухливі.
Флегматичний темперамент – інертний.
Меланхолічний темперамент – рухливий або інертний.
Комбінація співвідношення властивостей нервової системи характеризує тип нервової системи, який і визначає тип темпераменту (таблиця 3).
Таблиця 3 – Співвідношення властивостей і типів нервової системи
Основні характеристики, особливості типів темпераменту наведені в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2 – Характеристики типів темпераменту
| Характеристики | Тип темпераменту | |||
| Холерик | Сангвінік | Флегматик | Меланхолік | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Переклад з латинської | Жовч | Кров | Слиз | Чорна жовч |
| Образне порівняння | Могутній потік, який скидає свої води зі скелі | Біг могутнього потоку | Спокійна течія повноводної ріки | Струмок, здатний перетворитись в болото |
| Урівноваже- ність | Неврівнова-жений | Урівноважений | Дуже врівноважений | Дуже неврівнова-жений |
| Емоційні переживання | Сильні, короткочасні | Поверхневі, короткочасні | Слабкі | Глибокі, довготривалі |
| Настрій | Нестійкий, з домінуванням оптимізму | Стійкий, життєрадісний, веселий | Стійкий, без великих радощів і печалей | Нестійкий, з домінуванням песимізму |
| Мова | Дуже голосна | Голосна | Монотонна | Тиха |
| Терпіння | Слабке | Помірне | Дуже велике | Дуже слабке |
| Адаптація | Добра | Відмінна | Повільна | Погано адаптується |
| Комунікабель- ність | Нерівномірно комунікабель-ний | Комунікабель-ний | Некомуніка- бельний | Замкнутий |
| Агресивність | Агресивний | Миролюбний | Стриманий | Істеричний |
| Ставлення до критики | Збуджене | Спокійне | Байдуже | Образливе |
| Активність | Пристрасний | Енергійний (діловий чи марнослівний) | Невтомний трудівник | Нерівномірно активний |
Продовження таблиці 2.2
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Ставлення до загрози | Бойове, ризиковане | Обачливе, без ризику | Холоднокров-не, незворушне | Тривожне, розгублене, пригнічене |
| Спосіб досягнення мети | Енергійно, з повною віддачею | Швидко, з діями без перешкод | Поступово, наполегливо | Слабко, з ухилянням від перешкод |
| Самооцінка | Значна переоцінка | Деяка переоцінка | Реальна оцінка | Недооцінка |
| Сугестивність (здатність до навіювання) | Помірна | Невелика | Слабка | Велика |
| Особливості | Велика життєва енергія, висока дратівливість, повільна заспокійливість, гарячковість, нестриманість, нетерплячість, прямолінійність, невміння володіти собою | Жвавість, рухливість, веселість, балакучість, розвинута уява, вразливість, швидка зміна емоцій, легкість в подоланні перешкод, легка адаптовність до нових умов | Повільність, спокійність, терплячість, витривалість, слабкий зовнішній вияв почуттів, важко переходить від одного виду діяльності до іншого, важке звикання до зміни в навколиш-ньому середовищі, до нових людей в спілкуванні | Слабкий вияв почуттів, замкнутість, надання переваги самотності, несміливість, невпевненість у собі |
Продовження таблиці 2.2
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Ділові якості | Енергійність, ініціативність, азартно береться за роботу, швидко долає перешкоди, вирішує проблеми | Продуктивний в цікавій роботі, вміє захоплювати, вести за собою людей, підтримувати гарну атмосферу в колективі | Цілеспрямований, наполегливий, продуктивний, відданий роботі, володіє високим почуттям відповідаль-ності | В’ялий, може працювати успішно тільки за сприятливих умов і на межі своїх можливостей |
| Можливі проблеми | Зайва активність, емоційність, несхильність до монотонної роботи | Недостатня цілеспрямо- ваність, часто невміння доводити розпочате до кінця | Пасивність, деколи байдужість, низька активність | (Див. ділові якості) |
| Шляхи самовдоскона- лення | Критичніше підходити до своїх дій, щоб не травмувати оточуючих | Діяти більш цілеспрямо-вано, доводити до кінця кожне розпочате діло | Намагатися бути максимально активним | Уникати самоаналізу, не згадувати нанесені образи, переключити свою увагу на допомогу оточуючим |
Основні поняття і ключові слова: екстраверсія, інтроверсія, екстраверти, інтроверти, амбаверти, емоційна стабільність (нестабільність), темперамент, холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік, сила, врівноваженість, рухливість.
ЗМІСТ
Попередня Наступнаweb.posibnyky.vntu.edu.ua
Подтипы — темпераменты и социальные маски в соционике
Концепция подтипов, как самостоятельная классификация характеров, появилась в соционике после того, как обнаружилось, что люди, принадлежащие к одному психотипу, ведут себя все же по-разному. Это заметили ориентировочно в конце 80-х гг. прошлого века первые соционики, пытавшиеся типировать людей массово. Поскольку эти отличия не удавалось объяснить в рамках существовавших на тот момент представлений о психике, соционики начали придумывать и вводить в соционику дополнительные классификации (подтипы, биоакценты, социальные маски и т.д.). Однако их развитие и применение упёрлось в общую для всей соционики проблему – чисто поведенческий подход к определению типа и описанию его качеств, без связи со структурой психики.
Из-за того, что в соционике до сих пор не проведена объективизация критериев определения психотипа, надежных способов его определения, а также отделения психотипа и подтипа в других школах соционики пока нет.
Один и тот же поступок человека один соционик может приписать к типу, другой – к подтипу, третий – к социальной маске, в зависимости от своего субъективного мнения. Разрешить возникающие противоречия в результатах типирования без опоры на надежную методику типирования не представляется возможным. Эта проблема была успешно решена в школе Физиогномической Соционики (далее – ФС, автор Тимофей Духовской).
Как были открыты подтипы
В действительности объективные критерии для определения психотипа существуют – это восемь аспектов физического мира и восемь психических функций. Аспекты физического мира были открыты и впервые описаны Аушрой Аугустинавичюте в 80-х гг. прошлого века. В 1996—2001 гг. в рамках школы ФС Тимофеем Духовским аспекты в соционике были глубоко и всесторонне исследованы, переработаны и уточнены их описания. На их основе были построены новые описания психических функций, открытых К.Г.Юнгом ещё в 20-х гг. прошлого века . Именно на них базируются поведенческие методы определения типа в ФС.
В ходе многочисленных практических экспериментов с поведением людей разных типов была достоверно подтверждена мысль А. Аугустинавичюте о том, что каждому из восьми аспектов физического мира соответствует (и воспринимает его) одна и только одна из восьми открытых Юнгом психических функций.
Так же в ходе большого количества типирований методами интервью и по внешним признакам выяснилось, что по интенсивности взаимодействия человека с тем или иным материальным аспектом можно определить силу связанной с ним конкретной психической функции, а также ее положение в структуре психики. Собственно так были открыты методы типирования по аспектам-функциям и структуре психики. Кроме того, наблюдения показали, что в поведении человека постоянно присутствуют и несвойственные его типу функции, которые в поведении и внешности проявляются точно так же, как и функции «основного» психотипа, как бы параллельно им. По этим несвойственным типу функциям человек проявляет себя точно так же как и по «основному» психотипу, этих функций тоже восемь, они так же проявляются в поведении и внешности. Иными словами мы имеем два параллельно существующих в психике типа! Длительные наблюдения за феноменом «второго набора функций» дали все основания считать этот набор функций отдельным самостоятельным психотипом, существующим в психике человека параллельно «основному» психотипу.
На сегодня можно совершенно обоснованно утверждать, что так оно и есть – у человека не один психотип, а два. И это не какая-то патология, а норма – у всех без исключения протипированных людей, а их количество исчисляется в ФС десятками тысяч, были обнаружены два психотипа, «основной» и «дополнительный».
Природа подтипа
Из наблюдений за людьми с точно определенными типами нам известно, что человек способен на короткое время усиливать свои слабые функции за счёт энергии сильных, просто заставляя себя совершать какие-либо действия по ним. Однако, также достоверно и то, что усилить слабые функции до уровня базовой и творческой функций и сделать их постоянно-сильными никому не удаётся. В случае же с подтипом его функции слабо контролируются со стороны самого человека, проявляются постоянно и независимо от его желания и типа. Обычно для людей остаётся загадкой происхождение многих их побуждений и качеств, принадлежащих подтипу. При этом человек может жить как в типе, так и в подтипе. Этот феномен переключения между типами является предметом исследований в ФС. Данные наблюдения проделаны на сегодня на большом количестве живых примеров. Их невозможно объяснить усилением каких-либо отдельных функций или блоков в структуре психики, так как из-за наличия вертикальных и горизонтальных связей между функциями внутри психики усиление одних непременно вызовет усиление других и наоборот. К тому же, сильными могут быть только две функции из восьми, а постоянно поддерживать работоспособность слабых функций у человека просто не хватит энергии, что несложно проверить на практике, понаблюдав за проявлениями типных функций. В рамках ФС нами были проведены исследования на тему соответствия этого феномена уже открытым другими учеными структурам психики. Оказалось, что это явление уже открыто ранее, хотя и не до конца исследовано, этим психотипом оказался темперамент человека.
При этом экспериментальные проверки показали, что так называемые темпераменты объединяют в себе по четыре «вторичных» психотипа.
Т.е. каждый темперамент это группа вторичных типов: меланхолики это четыре интуита-логика, флегматики – четыре сенсорика-логика, холерики – четыре интуита-этика, сангвиники – четыре сенсорика этика. Таким образом, данное открытие позволило определять при типировании еще и темперамент человека. Кстати, методика определения темперамента по внешности и характеру эмоций тоже уникальна, и представляет альтернативу методам тестирования, используемым сегодня для определения темперамента в психологии и медицине.
См. также: Методика определения подтипа до ТИМа
С открытием подтипов в соционике стали возможны три варианта или три глубины типирования: 1) определить один «основной» психотип, 2) определить «основной» психотип и один из четырех темпераментов, 3) определить «основной» психотип, темперамент и один из шестнадцати вторичных психотипов.
По устоявшейся соционической традиции в рамках школы ФС при определении второго типа «до типа» мы называем этот второй тип подтипом, а при определении группы типов — темпераментом. Но в каждом случае речь идет об одном и том же явлении – втором, дополнительном к основному типу психотипе.
В поведении подтип проявляется как второй тип, действующий параллельно основному, со своими сильными и слабыми функциями и невербальными реакциями.
Он может быть заметней основного типа в том случае, если человек следует подтипной модели поведения, особенно если сильные подтипные функции более выгодны и востребованы в обществе, чем типные. К примеру, человек с основным типом Бальзак и с подтипом Есенин по силе и выраженности эмоций, измеряемых одномоментно, может быть похож на интуитивного этика. Но при этом, в целом, в поведении достаточной для Есенина гибкости в управлении эмоциями у него нет. Если основной тип характеризует поведение человека в целом, то подтип больше проявляется в конкретной ситуации. Поэтому, в начале общения с человеком в большинстве случаев в первую очередь будет заметен его подтип.
Интер-типно-подтипные отношения
Поскольку подтип имеет такую же структуру, что и тип, то между ним и основным типом, а также между подтипами разных людей существуют такие же интертипные отношения, как и между основными типами. Получается так, что раз у человека два психотипа, а не один, между ними есть врожденное интертипное отношение, которое человек несет в себе неизменным всю жизнь.
Каждый человек носитель не только двух психотипов, но и одного их шестнадцати видов интертипных отношений. В зависимости от того, какое это отношение, насколько человеку «повезло» или «не повезло» с сочетанием типов, у него разное отношение к себе самому, зная тип и подтип, это отношение можно спрогнозировать.
Отличаются эти отношения от обычных интертипных отношений лишь степенью интенсивности, которая в первом случае будет гораздо ниже, так как подтипные функции в целом слабее типных. Как и подтип, интертипные отношения между подтипами проявляются ситуативно и устанавливаются гораздо быстрее, чем между типами. Поэтому при первом контакте в первую очередь в зависимости от интер-подтипных отношений будут притягиваться или отталкиваться именно подтипы людей, а отношения между основными типами включаются гораздо позднее, обычно не раньше нескольких часов, а то и дней общения. При длительных взаимоотношениях подтип также важен, поскольку может помочь избегать «острых углов» в общении или, наоборот, будет их добавлять к интертипным отношениям основных типов.
Как определить подтип
Определить подтип можно, оценив объективные результаты деятельности человека по тому или иному аспекту, проявление психических функций и внешние признаки. Ключевыми критериями здесь являются скорость реакции, качество и объем выдаваемой информации. Т.е. все те же методы, что при обычном типировании. Следует учитывать, что функции подтипа слабее контролируются человеком и работают менее интенсивно. Наблюдения показывают, что подтип-темперамент заметно влияет и на внешность человека в целом. Часто подтипные признаки внешности сильнее бросаются в глаза, они как бы лежат на поверхности, в то время как основной тип упрятан глубже.
При определении типа по внешним признакам рекомендуется определять в первую очередь темперамент (один из четырех), затем переходить к определению основного типа, памятуя о темпераменте, а после этого вернуться к определению подтипа до типа (один из шестнадцати).
Так вы сможете исключить или минимизировать влияние подтипных признаков на результаты определения основного типа.
Без умения отделять типные признаки от подтипных точное типирование невозможно в принципе, ни по внешности, ни по поведению, ни по любой другой методике. Признаки типа и подтипа будут неизбежно смешиваться в неизвестной пропорции!
Это положение, которое в ФС является неоспоримым.
Темперамент определяется по двум составляющим: типу конституции и набору внешних признаков, и по характеру проявления эмоций.
Социальная маска
Кроме типа и подтипа в поведении человека всегда присутствует так называемая «социальная маска» — выработанная им искусственная модель поведения, накладываемая «сверху» на тип и подтип.
Как показывают наблюдения, поведенческие шаблоны социальной маски формируются у человека чаще всего именно на основе его подтипа.
Очень много людей идут по жизни, следуя не типной, а подтипной модели поведения. Соционики других школ, определяющие тип только по поведению, очень часто принимают подтип за тип, или социальную маску за тип, или социальную маску и подтип вместе за тип. Поэтому о точности методов типирования других школ говорить не приходится.
Для чего нужно определять подтипы
Знание подтипов и понимание их работы помогает лучше понять, что лежит в основе многих различий в поведении людей с одинаковыми типами. Определив свой подтип, вы сможете узнать природу многих своих качеств и склонностей, которые на первый взгляд как бы не соответствуют основному типу. Подтип можно также использовать, нагружая его сильные функции и получая при этом определённую отдачу, хотя и не в таком объёме, как от типа. Это может быть полезно, если в определённой сфере жизни вам не хватает типных функций, и вы можете использовать подтипные. Если окажется, что в жизни ваше поведение соответствует вашему подтипу, а не типу, то, начав использовать свои типные функции, вы сможете получить большую отдачу от своей деятельности и улучшить своё душевное состояние, получая большее моральное удовлетворение от типной деятельности! Данная система подтипов является уникальной и используется только в ФС, практическое её применение возможно только при глубоком понимании аспектов и функций, и работы структуры психики в целом. Подход ФС, в отличие от любой другой соционической школы, позволяет увидеть и проанализировать характер и поведение человека гораздо глубже и всестороннее.
В соционике полную картину заложенных в характере человека типологических качеств мы видим только тогда, когда определяем не только основной тип, но и подтип, и темперамент.
Без них структура психики выглядит плоской, двумерной, с ними – объемной, стереоскопичной, а оттого гораздо более точной, и главное – гораздо более близкой к реальному характеру данного человека.
И поскольку цель соционики состоит в предсказании поведения человека, такой подход, раскрывающий качества характера максимально глубоко, позволяет и поведение прогнозировать максимально детально.
Поэтому уровень детализации и точности предсказаний поведения людей, достигнутый на сегодня в рамках школы Физиогномической Соционики является пока недоступным в других соционических и типологических школах.
Максим Горький (ЛСИ), 4 темперамента:
Духовской Т.А., Лустач А.В.
2007 г.
Популярность: 0 [?]
Related posts:
psychotype.ru
Темперамент. Типи темпераменту — Характеристика
Що характеризує темперамент
Темперамент характеризує динамічні особливості психічної діяльності. тобто швидкість реакції, її темп, ритм, інтенсивність, різкість, амплітуду. І також відображає емоційність людини. Це вразливість(сприйнятливість,чутливість до впливів),швидкість(швидкість, з якою емоція стає спонукальною силою вчинків)і емоційна лабільність(швидкість з якою закінчується емоційний стан, або змінюється одне іншим).(чутливість до емоцій), відображає походження, тривалість, швидкість настання і припинення різноманітних почуттів, відчуттів і настроїв. Основні емоційні стани вразливість, імпульсивність і стійкість/нестійкість емоційних станів.
Вразливість відображає рівень сприйнятливості суб’єкта, імпульсивність, швидкість, з якою емоції впливають на поведінку людини, і швидкість, з якою дане емоційний стан проходить або замінюється на інше. Темперамент — характеризується динамікою протікання психічних процесів, залежно збудження і гальмування. Збудження — функціональна активність нервових клітин кори головного мозку, гальмування — загасання активності кори головного мозку і нервів. Темперамент вроджена якість, і піддається корекції приблизно на 25%. Чому це вроджена якість? Оскільки батьки мають фізіологічна подібність з дітьми, що передається генетично.
У нашому тілі є різні нейрони, які отримують і передають інформацію. Нервові клітини(нейрони) виконують свої функції спільно, навіть робота нейронів нашого мозку полягає в отриманні сигналів від якихось інших нервових клітин і передачі їх іншим. Зрілі нейрони, на відміну від інших клітин, ділитися не можуть, і генетично обумовлені продукти кожного нейрону повинні забезпечувати збереження та зміну його функцій протягом всього його життя. Нервова система генерує електричні імпульси, які і вдаються. Тобто наскільки сильними вони будуть, як швидко будуть передаватися, в якому ритмі, як швидко будуть згасати і т. д, залежить від нашої фізіології. Тому, люди із загальмованим темпераментом (зазвичай вихідці його північних областей) і емоції відчувають не у всій силі проявів. А у темпераментних людей, тет у людей з південним темпераментом, навпаки, емоції проявляються дуже добре.
- Темперамент-це відображення всіх психологічної і фізіологічної діяльності людини. Іноді про людей з сильним яскравим темпераментом,кажуть, що вони повні життєвої сили, або її ще називають активність.Життєва сила може змінюватися від стану млявості та інертності до екстремальної енергії і навіть драйву. Руховий компонент темпераменту є не просто характеристикою, а засобом актуалізації внутрішнього динаміко-психічного стану особистості. Динаміка рухової активності включають в себе: такі ознаки м’язового руху, як швидкість, сила, різкість, ритм, і різноманітність. Багато хто з цих характеристик застосовні до мовленнєвої діяльності.
Він залежить від місця проживання раси, до якої ставитися людина, чим тепліше країна, тим яскравіше виражений темперамент. Саме тому, у нас багато жартів про темпераментних естонців, і англійців. Та казок про темпераментних представників африканського континенту. Велика частина таких уявлень, перебільшене, але тим не менше, частково це правда. Північний темперамент не порівняти з нашим, більш південним, а якщо врахувати що в нашу кров були вливання ще більш південних народів, то все стає ясно. Типів темпераменту і підходів до них описано досить багато. Розглянемо основні 2.
Темперамент і страх
Почуття страху. залежить від темпераменту людини і акцентуації (надмірно виражених особливостей) характеру, інверсії або екстраверсію. Так, і не тільки це почуття. Т. к від темпераменту залежить сила і швидкість емоційних процесів, її темп, ритм, то природно від темпераменту залежить і прояви страху, інтенсивність переживань. Люди зі спокійним темпераментом і емоції відчувають не так сильно, а у темпераментних людей емоції б’ють через край.
Канадський фізіолог Д. Хебб у своєму дослідженні показав, що страх — це не реакція на загрозу, а скоріше емоційна реакція на ступінь захищеності. Неусвідомлена оцінка захищеності, вимагає додатковий аналіз навичок,можливостей, оцінки часу,стану організму, оцінки досвіду і т.д. Швидкість оцінки ситуації, це швидкість розумових процесів, а вона залежить від темпераменту людини.
Типи темпераменту
Класифікація темпераментів Павлова. Сильний, нестримний, інертний, слабкий.
Павлов виділяв 4 типи темпераменту, і класифікував їх в залежності від: сили, врівноваженості, рухливості нервових процесів.
1.Сила — це здатність людини витримувати вплив подразників ззовні, не змінюючи свого стану
2.Врівноваженість — особливість співвідношення процесів гальмування і збудження
3.Рухливість-показує здатність швидкості(швидкої або повільної)зміни процесів збудження і гальмування.
Відповідність типів темпераменту Галена, і характеристики.
Сильний-сангвінік. Характеристика цього типу темпераменту: сила, рухливість процесів, крайня врівноваженість, схильність скрізь відшукувати радісні моменти, гра на публіку.
Нестримний — холерик. Характеристика: сила, рухливість, неврівноваженість.
Інертний — флегматик. Характеристика: сила, врівноваженість, малорухливість, спокій.
Слабкий — меланхолік. Особливою рисою цього типу темпераменту є постійна схильність до меланхолії, а також слабкість, неврівноваженість, малорухомість.
Типи темпераменту та їх характеристика
Тут, представлені типи темпераменту, по класифікації Галена та їх характеристика. Гален, розробив її, ґрунтуючись на класифікації темпераментів Гіппократа. Темперамент представлена 4 типами, але треба враховувати, що чисті типи зустрічаються тільки в ідеалі, тобто в книзі, і рідко люди наближаються до них у житті.проміжних типів темпераменту налічується близько десяти. Але основні це: холерик, флегматик, сангвінік і меланхолік. Назва типів темпераменту, з’явилася від назви видів рідини, в тілі людини. Сангвінік від сангва — кров, флегматик — від флегма — слиз. Холерик — від холі, червона (жовта) жовч, меланхолік від меланін-чорна жовч. Багато людей, не відповідаю чистим типів, включаючи характеристики з одного і з іншого. Тип темпераменту зазвичай визначається за переважним характеристиками.
Меланхолік
Люди з меланхолійним типом темпераменту мають слабку нервову систему, вони зазвичай інтроверти (інтроверти закриті від емоцій, спілкування, їхні думки спрямовані на внутрішній світ, віддає перевагу мислення та уяву реальних дій) з високим рівнем нейротизма (нейротизм риса особистості, що характеризується емоційною нестійкістю, тривогою, низьким самоповагою, іноді — вегетативними розладами). Вони мають переважання гальмування над збудженням. Меланхолік легко ранимий, глибоко переживає навіть незначні невдачі, зовні мляво реагує на події. Має підвищену чутливість нервової системи і гостру реакцію на відтінки почуттів. Його емоційні переживання глибокі, і відрізняються великою тривалістю і стійкістю. Меланхоліки більш схильні до депресії і уяві страшних ситуацій, страху фізичного болю і соціального покарання, також вони лякаються конфліктів у спілкуванні, сварок, природних катаклізмів. Часто вони схильні до депресії, яка виражається в крайній песимізм, і страху дії.
Люди цього типу темпераменту перфекціоністи. Вони ідеалісти, які бажають, щоб все було ідеально, все йшло своїм чередом і мало своє місце в житті. Перфекціонізм у них адресований до себе: постійне самоцензурирование і прагнення до досконалості. До світу і до інших: завищені вимоги до оточуючих. Якщо, меланхоліки, не відповідають своїм власним стандартам вони критикують себе, якщо інші не відповідає стандартам інших, а це буває часто, оскільки їх завищені стандарти. Багато меланхоліки, копаються, для того, щоб дізнатися таємницю кожної дрібниці. Тому що «животіючи в невіданні», вони можуть відхилитися від досконалості. Вони допитливі і задають конкретні питання, для того, щоб прийти до більш ясного розуміння всього на світі. Вони дуже настирливі і уперті, адже досить важко триматися такого курсу в життя.
Холерик
Холеричний темперамент відрізняються сильною неврівноваженою нервовою системою, значним переважанням збудження над гальмуванням, високим ступенем екстраверсії (екстраверсія — орієнтація на зовнішній світ, передбачає товариськість, вони воліють соціальні і практичні сторони життя, відкриті до емоцій) і низькою нейротизма, більше всього схильні до люті. Руху холерика швидкі й поривчасті, в іншому як і дії, і плин думок і реакції, він здатний віддаватися справі і любові з усією пристрастю, вони завжди йдуть до кінця. Цей тип темпераменту неврівноважений, схильний до бурхливого прояву емоцій, і різким змінам настрою. Холерики легко долають труднощі, але погано стримують себе, легко вибухають. Вони лідери від природи, їм підкоряються вже в дитячому саду. Холерикам притаманне почуття тривоги. Страхи їх часто ставитися до побутових життєвих ситуацій, і страхами уявними. Пережитий страх у холерика сприяє виникненню тривожності, лякливості, обережності.
Холерики є лідерами і режисерами життя. Вони прагнуть бути в лідерах, бути на вершині, в управлінні. Вони хочуть домінувати і часто використовують командні імперативи в мовленні. Холерики люблять конкуренцію. але ненавидять програвати. Вони люблять сперечатися, але не для того, щоб з’ясувати істину, як меланхоліки, а для того, щоб підтвердити свою правоту.
Люди цього типу темпераменту запальні, але відхідливі. Можуть звинувачувати інших у своїх помилках, для того, щоб зберегти обличчя.
Сангвінік (циклоид)
Темперамент сангвініка характеризують сильна врівноважена рухлива нервова система, врівноваженість реакцій збудження і гальмування, а також висока ступінь екстраверсії і нейротизма, з емоцій він найбільше схильний до радості. Людини сангвініка характеризують такі риси як рухливість, жвавість, швидко відгуку на події навколишнього світу, порівняльна швидкість психологічних реакцій, і психологічного відгуку, порівняно легко переживає невдачі і неприємності, він просто на них не зациклюється. Він прагне до частої зміни вражень. Сангвінік стійкий до емоції страху. Але в нього іноді виявляються елементарні нав’язливості, частіше інших зустрічається у них страх висоти. Найсильніший іпохондричний страх виявляється у сангвініка це страх зійти з розуму, вони навіть не стільки боятися смерті, скільки втратити зручного, звично-приземленого здорового і здорового душевного буття.
Сангвінік дуже любить оточений іншими людьми. Чим більше людей тим краще, це дозволяє їм почувати себе не самотніми. Самотність лякає і пригнічує їх. Сангвініки хочуть бути в центрі уваги, визнання компліментів і похвали. Вони балакучі, енергійні, часто жартують і сміються.
Флегматик
Темперамент флегматика характеризується сильною, інертною і врівноваженою нервовою системою, холоднокровністю, і врівноваженістю нервових процесів, интроверсией і низьким нейротизмом. Вони вирізняються повільністю в усьому, в реакціях, справах, вчинках, вони незворушні, грунтовні, стримані, іноді навіть занадто. Флегматики взагалі виявилися не схильні до бурхливого емоційного реагування. Мають стійке прагнення до більш або менш постійним настроям, зовнішнє вираження душевних станів є досить слабким. Для флегматика характерні почуття тривоги і туги. Він не здатний швидко і легко злякатися, йому потрібен час, потрапивши в нову обстановку, буде самотній, оскільки йому потрібен час для звикання. Флегматик мало схильний до страху, боятися в основному уявних дій, але побоюються різких змін, невідомості.
Темперамент цих людей диктує підпорядкування. Їх досить легко повести за собою, вони легко піддаються на вмовляння. Вони не конфліктні, і намагаються розрідить обстановку, коли ситуація наближається до апогею.
Вони чуйні і гостро усвідомлюють почуття тих, хто їх оточує, і дуже обережно ставляться до почуттів інших. Але їх самих, часто використовують у своїх цілях. Вони обов’язкові та й нерішучі. Як правило, не бачать лідера в собі, краще працюють, якщо їм сказати, що робити. Бояться приймати рішення і вести за собою.
Чисті і перехідні типи темпераменту
Флегматики і меланхоліки мають спокійний(загальмований) темперамент. А у холериків і сангвініків, темперамент виражений сильно. Відповідно і страхи та інші емоції будуть відчувати більш сильно. Самий сильний тип темпераменту, по відношенню до проявом емоцій — сангвінік, а найслабший флегматик. Людей з якими типами більше? Павлов, говорив про те, що в процесі еволюції, слабкий тип повинен був зникнути взагалі. Але не зник! До питання про кількісному співвідношенні типів темпераментів. Найбільш численною є сангвиноидная група (44%), на другому місці знаходиться меланхолоидная група (29%), на третьому — холероидная (14%), а на четвертому — флегманоидная (9%). Кількість «врівноважених» в людській популяції складає всього 4%. Дані зі статті чисті і перехідні типи темпераменту .
- У зв’язку з тим, що чисті типи темпераменту це рідкість, існує безліч перехідних типів, які з’єднують якісь риси в людині.
Але не можна сказати, що це дуже добре. Вченими помічено, що найбільш сильні і видатні особистості, як правило, мають сильний характер, і чистий тип темпераменту. Так, «чистим» холерикам наближалися О. В. Суворов А. С. Пушкін, В. П. Павлов. Відомі меланхоліки: Моцарт, Поганіні. Сангвінік — Ю. А. Гагарін. Багато інших не менш відомих людей, також мали чисті, або наближені до чистих типи. Так що не приховуйте свій тип темпераменту і не переробляйте себе.
Короткий опис статті: характеристики Темперамент це інстинктивні властивості особистості. Основні типи темпераменту: сангвінік, меланхолік,холерик, флегматик. Чисті види темпераменту, зустрічаються дуже рідко. Темперамент відбиває; силу, глибину і стійкість емоцій, залежить від місця проживання, раси, генетичних передумов типи темпераменту, темперамент і страх, темперамент, страхи, холерик, флегматик, сангвінік, Класифікація темпераментів Павлова, Гален, Гіппократ
Джерело: Темперамент. Типи темпераменту
Post Views: 2 498
kharakterystyka.com
сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік
Кожна людина постійно робить якісь дії. Але втілює вона їх в життя не просто так, а завдяки своїм внутрішнім позивам, почуттів, думок. Однак дуже часто важко зрозуміти це стан душі, що змушує людей вести себе саме так, а не інакше. І все ж в більшості випадків пояснити поведінку конкретної особистості в конкретній ситуації можна, оперуючи таким поняттям як темперамент. Так що таке темперамент, і чому він є визначальним?
Що таке темперамент?
Під темпераментом розуміються індивідуальні психофізіологічні особливості особистості. Вони нерозривно пов’язані з нервовою діяльністю і за своєю суттю є її динамічними проявами. А останні мають найрізноманітніші форми: апатія, страх, тривога, пригніченість, гнів, депресія, ейфорія, нестримні веселощі, оптимізм, агресія і т. д. Всю цю емоційну різноманітність систематизував і розділив на 4 основні групи давньогрецький лікар Гіппократ. Так з’явилося 4 типу темпераменту: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік.
Люди з холеричним і сангвінічним темпераментами примітні товариськістю, комунікабельністю і цим виділяються із загальної маси людей. Якщо їх охарактеризувати одним словом, то вони екстраверти. А ось меланхолійний і флегматичний типи відрізняються від двох перших стриманістю і скромністю. У натовпі вони відчувають себе дискомфортно і характеризуються як інтроверти.
Хто такі меланхоліки?
Люди з меланхолійним темпераментом надзвичайно люблять слідувати традиціям. Наприклад, чоловіки повинні забезпечувати жінок, а останні повинні готувати для чоловіків. Вони люблять друзів, родину, усталений побут і не шукають новизни і пригод. Меланхоліки рідко їдуть зі своєї країни або з’єднують себе узами шлюбу з іноземними громадянами.
Ці люди цураються багатьох природних радощів життя, а тому їм найкраще дружити з сангвініками. Така дружба внесе різноманітність в досить нудне існування. Додасть більше впевненості в собі. Дасть зрозуміти, що краще бути реалістом, ніж ідеалістом. З меланхоліків виходять хороші адміністратори, управлінці, бухгалтери, соціальні працівники.
Хто такі сангвініки?
Даний тип темпераменту має на увазі оптимізм, життєрадісність, безтурботність. У той же час сангвініки не люблять зобов’язань, а тому вони вкрай ненадійні. Слід також додати імпульсивність, балакучість і схильність до брехні. Своїм партнерам вони рідко вірні, так як схильні до задоволень і різноманітності. Серед них багато людей, які страждають надмірною вагою, так як їжа теж є частиною задоволення.
Хто такі холерики?
Холериків можна охарактеризувати як працьовитих, владних, незалежних і твердих у своїх рішеннях людей. Вони природжені лідери, дотримуються намічених цілей, надзвичайно прагматичні і прямолінійні. Ідеальна кар’єра для холерика – це управління, технології, статистика, інженерія, програмування, служба в армії або поліції.
Негативними рисами є дратівливість, схильність до крику, гніву. Вони не люблять поверхневі розмови і вважають за краще змістовні глибокі бесіди. Вважають за краще спілкуватися з людьми, у яких є схожі професійні інтереси. Для особистостей, що володіють даним типом темпераменту, потрібно навчитися бути більш терпимими і доброзичливими з іншими.
Хто такі флегматики?
Даний тип темпераменту відноситься до спокійних, доброзичливих і миролюбних людей. Вони рідко конфліктують і приносять вибачення заради збереження мирної і серцевої атмосфери. Уникають стресових ситуацій і часто самі не можуть прийняти важливого рішення. В роботі їх потрібно контролювати, так як залишившись наодинці з собою, вони можуть взагалі нічого не робити.
Чи потрібно знати свій тип темпераменту?
Слід знати, що в природі практично не існує чистих холериків, сангвініків, меланхоліків і флегматиків. В кожній людині є унікальне поєднання всіх чотирьох типів. Ось тільки один тип завжди домінує над іншими, що і дає право віднести будь-яку особу до конкретного виду темпераменту.
А ми тепер знаємо, що таке темперамент і типи темпераменту, і тому можемо визначити свої емоційні схильності. Домінуючий темперамент можна назвати первинним, а все інше вторинним темпераментом. В принципі, знаючи свій основний темперамент, можна більш об’єктивно проаналізувати ті почуття і пориви, яким схильна ваша душа. А, отже, визначитися з професією і правильно вибрати партнера по шлюбу.
Але потрібно враховувати, що опис темпераментів сильно різниться у різних психологічних школах. У той же час воно базується на античній класифікації укупі з отриманими пізніше фізіологічними і біохімічними реакціями індивідів. Тобто крім різниці є і багато спільного, що дає надію на об’єктивну оцінку своєї особистості. А тому вивчайте себе, аналізуйте свою поведінку, виявляйте сильні сторони і працюйте над їх поліпшенням.
cikavo.net
Типи темпераменту і його властивості. Що таке темперамент людини ?
Темперамент це – психофізіологічні та душевні характеристики особистості людини, що розглядаються з точки зору динаміки протікання процесів в його психіці.Процеси динаміки полягають в глибині і силі психічних проявів, швидкості течії психофізіологічних процесів, рівні емоційної збудливості.
Різні люди абсолютно по – різному можуть реагувати на зовнішні подразники: хтось імпульсивно, емоційно, а хтось дуже спокійно, і навіть байдуже. Це залежить від стійкості емоційного фону людини.
Відмінності в типах темпераменту також виявляються в швидкості протікання психічних процесів. Люди з високою швидкістю нервових процесів відрізняються кмітливістю, схоплюють все на льоту. І, навпаки, у людей з повільним перебігом процесів виникають труднощі при різкій зміні подій і обставин.
Темперамент є вродженою характеристикою і не може змінюватися протягом життя. За сукупністю схожих рис і властивостей, відомі чотири типи темпераменту:
Сангвінік відрізняється від інших швидкими змінами в психічних процесах. Нове емоційний стан, натомість попереднього, виникає легко і швидко, не маючи помітного впливу на свідомість. Для сангвініка характерні виразна міміка і жести, він дуже вразливий, кмітливий, рухливий, з швидкою реакцією на події, що відбуваються. Багатофункціональний, здатний вирішувати одночасно кілька завдань, проте, швидко втрачає інтерес до виконуваного справі, захоплюючись новими. Сангвініки комунікабельні, легко знаходять спільну мову з іншими людьми, але, найчастіше, усі його взаємини поверхневі.
Відмінною рисою холериків є висока ступінь емоційності і ще більша швидкість перебігу нервових процесів, ніж у сангвініків. Звідси, холерики страждають надмірною запальністю і, відповідно, швидкої відхідливістю. Холерик є найгарячішим і запальним типом темпераменту. Для холериків характерні бурхливі прояви почуттів і глибокі переживання емоцій.
Холерикам властива висока рухливість, однак, їх руху, на відміну від сангвініків, різкіші і стрімкі. Володіють великим запасом енергії.
Для людей з типом темпераменту «меланхолік» властиво повільне протікання нервових процесів і емоцій. Однак ці процеси відрізняються найбільшою глибиною, впливаючи на особистість. Меланхолік є емоційно стійким, проте його настрій дуже одноманітно. Люди з меланхолійним темпераментом, в більшості своїй, перебувають в печалі, похмурі, ранимі, образливі, трохи замкнуті і пасивні, важко йдуть на контакт. Рухи меланхоліка не відрізняються різноманітністю: спокійні і обережні.
Флегматики схожі з меланхоліки по своїй невисокій рухливості і повільності в рухах. Однак, для флегматика більш характерна незворушність і розміреність. Їх відрізняє холодний розум, розсудливість, спокій, скупе зовнішній прояв емоцій. Мова кілька уповільнена, перш ніж що-небудь вимовити добре обдумує. Рухи, як і у меланхоліка, стримані і одноманітні.
У чистому вигляді будь-який з типів темпераменту зустрічається досить рідко, зазвичай це набір рис, що відносяться до різних типів. Прийнято виділяти домінуючі риси і, виходячи з цього, визначати домінуючий тип темпераменту. Важливо розуміти, що жоден з типів темпераменту не можна назвати кращим або гіршим, кожен з них має свої особливості.
Іван Гудзенко
tureligious.com.ua
